1. Словник української мови в 11 томах

комбінаторний

КОМБІНАТО́РНИЙ, а, е, спец. Який грунтується на комбінуванні.

Комбінаторні зміни звуків — звукові зміни, що виникають внаслідок взаємодії звуків мови в мовному потоці (Сл. лінгв. терм., 1957, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комбінаторний — комбінато́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. комбінаторний — -а, -е, спец. Який ґрунтується на комбінуванні. Комбінаторна топологія мат. — розділ топології, який вивчає топологічні простори за допомогою розбиття їх на найпростіші частини – симплекси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комбінаторний — КОМБІНАТО́РНИЙ, а, е. 1. Який ґрунтується на комбінуванні. Суть комбінаторного проектування товарних знаків полягає у створенні складних форм із однакових, що повторюються, або обмеженого числа різних елементів (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. комбінаторний — комбінато́рний (від лат. combino – з’єдную, поєдную) мовозн. позиційний; той, що стосується зміни звуків залежно від позиційного поєднання їх і артикуляційної взаємодії. Словник іншомовних слів Мельничука