1. Словник української мови в 11 томах

компіляція

КОМПІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Писання твору на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел; компілювання.

Займатися компіляцією.

2. Твір, написаний таким способом.

У мене ж тим часом один план, ..се навіть не дає мені нічого свого писати, а тільки переклади та компіляції (Л. Укр., V, 1956, 142);

То була компіляція, в якій я вивів і п’яничку.., і павука-багатія та бідного сироту, і парубків (Минко, Моя Минківка, 1962, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компіляція — компіля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. компіляція — КОМПІЛЯЦІЯ – КОМПІЛЮВАННЯ Компіляція, -ї, ор. -єю. 1. Писання творів на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження. 2. Твір, написаний таким способом. Компілювання. Те саме, що компіляція 1. Літературне слововживання
  3. компіляція — див. КОМПОЗИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  4. компіляція — -ї, ж. 1》 тільки одн. Писання твору, наукової праці на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження та опрацювання джерел; компілювання. 2》 Твір або наукова праця, написаний таким способом. 3》 Приватне або офіційне видання (зібрання) законів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. компіляція — Писанина, збиранина Словник чужослів Павло Штепа
  6. компіляція — КОМПІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Писання твору на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел; компілювання. Словник української мови у 20 томах
  7. компіляція — компіля́ція (лат. compilatio, букв. – крадіжка, грабіж, від compilo – грабую) неоригінальна, несамостійна літературна чи наукова праця, побудована на використанні чужих творів. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. компіляція — Компіля́ція, -ції, -цією; -ля́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)