компіляція

КОМПІЛЯ́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Писання твору на підставі чужих матеріалів без самостійного дослідження й опрацювання джерел; компілювання.

Займатися компіляцією творчих ідей в інформаційно ущільненому просторі легко, тому що вони доступні будь-кому, хто володіє комп'ютером (з наук. літ.);

Прикладом компіляції може бути збірка найвідоміших музичних творів (з мови документів);

У новому творі легко можна помітити компіляцію колонади й Бранденбурзьких воріт посередині з додаванням трьох арок (з газ.).

2. Твір або документ, написаний таким способом.

У мене ж тим часом один план, .. се навіть не дає мені нічого свого писати, а тільки переклади та компіляції (Леся Українка);

То була компіляція, в якій я вивів і п'яничку.., і павука-багатія та бідного сироту, і парубків (В. Минко);

На Лівобережжі вісімнадцяте століття багате на рукописні збірники історичного змісту. Серед них – збірники, що містять козацькі літописи Самовидця і Грабянки або коротші компіляції, створені на їх основі (Ю. Іздрик);

Навіть при створенні великих компіляцій звичаєвого права останні не могли претендувати на всебічне, всеохопне регулювання існуючих суспільних відносин (з наук. літ.).

3. інформ. Перетворення комп'ютерної програми, написаної на мові програмування високого рівня, в програму на мові низького рівня, близькій до машинних кодів.

Результатом компіляції є об'єктний файл, виконання якого забезпечується операційною системою (з навч. літ.);

Залежна компіляція – компіляція вхідного модуля з використанням інтерфейсу й додаткової інформації, взятої з відповідних вхідних модулів (з навч. літ.).