комунікативний

КОМУНІКАТИ́ВНИЙ, а, е, лінгв. Прикм. до комуніка́ція 2.

З комунікативною функцією [мовлення] тісно зв’язані функції вираження й впливу (Рад. психол. наука.., 1958, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комунікативний — [комун'ікатиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  2. комунікативний — Яка відмінність між близькозвучними прикметниками комунікативний і комунікаційний, конструктивний і конструкційний? Комунікативний – той, що стосується спілкування за допомогою мови. Комунікативний засіб. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. комунікативний — КОМУНІКАТИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до комунікації як засобу спілкування, інформації. Роми [цигани] народ комунікативний (С. Жадан); З комунікативною функцією мовлення тісно зв'язані функції вираження й впливу (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. комунікативний — комунікати́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. комунікативний — -а, -е. 1》 лінгв. Прикм. до комунікація 2). 2》 Прикм. до камунікативність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. комунікативний — рос. коммуникативный схильний, здатний до комунікації (спілкування), налагодження контактів і зв'язків, тобто комунікабельний. Eкономічна енциклопедія
  7. комунікативний — комунікати́вний (лат. communicativus) 1. мовозн. Той, що належить до комунікації; ¤ к-а функція мови – роль мови як засобу спілкування між людьми, народами. Словник іншомовних слів Мельничука