1. Словник української мови в 11 томах

конання

КОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кона́ти.

Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці моїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання (Л. Укр., Неопубл. тв., 1947, 3);

В кігтях у нього [шуліки] тріпотіла в останньому конанні якась необачна пташина (Коп., Сон. ранок, 1951, 55);

Тебе [Тарасе] на відлюдді киргизькім В брудній казармі, у тяжкім конанні Лях привітав братерським дружнім стиском (Зеров, Вибр., 1966, 437);

*Образно. А на гілці лист пожовклий Затремтить в конанні, І впаде, і тихо ляже, і засне востаннє (Олесь, Вибр., 1958, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конання — кона́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. конання — див. агонія Словник синонімів Вусика
  3. конання — -я, с. Дія за знач. конати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конання — КОНА́ННЯ, я, с. Дія за знач. кона́ти. Дивлюся я на смерть натури і благання Я посилаю доленьці моїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання (Леся Українка); І прийдуть часи, запишніє на світі... Словник української мови у 20 томах
  5. конання — АГО́НІЯ (останні прояви життєвих функцій організму перед смертю), КОНА́ННЯ, ПЕРЕДСМЕ́РТЯ. Та солдат його не чув. В агонії звівся на ноги, .. сказав щось беззвучно і впав (Ю. Словник синонімів української мови
  6. конання — Кона́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. конання — Кона́ння, -ня с. Агонія, умираніе. ум. кона́нійко. МУЕ. III. 35. Словник української мови Грінченка