1. Словник української мови в 11 томах

конвент

КОНВЕ́НТ, у, ч. У деяких країнах — назва виборних органів з особливими законодавчими повноваженнями.

Якобінці Робесп’єр і Дантон розвинули величезну діяльність, вимагаючи скинення короля і скликання народних зборів — конвенту, обраного загальним голосуванням (Нова іст., 1956, 64).

Націона́льний конве́нт — у часи Французької буржуазної революції кінця XVIII ст.— національні збори, найвищий представницький орган.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конвент — Конве́нт: — загальні збори релігійного католицького ордена [II] — монастир [46-1] Словник з творів Івана Франка
  2. конвент — конве́нт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. конвент — -у, ч. У деяких країнах – назва виборних органів з особливими законодавчими повноваженнями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. конвент — Збори (законодавчі), див. конституанта Словник чужослів Павло Штепа
  5. Конвент — Міжнародні загальні збори усіх братів Великих лож кількох країн чи їхніх представників, скликані для прийняття спільних стратегічних рішень з основних питань масонської діяльности. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. конвент — КОНВЕ́НТ, у, ч. 1. У деяких країнах – назва виборних органів з особливими законодавчими повноваженнями. Люди бачили в членів конвенту всякі гріхи (М. Словник української мови у 20 томах
  7. конвент — конве́нт (від лат. conventus – збори, засідання) 1. Законодавчі органи, що скликаються в деяких країнах для складання або зміни конституції. 2. К. національний – представницькі збори у Франції в 1792 – 95 pp., найвищий законодавчий орган періоду Французької буржуазної революції кінця 18 ст. Словник іншомовних слів Мельничука