1. Словник української мови в 11 томах

кондиція

КОНДИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. спец. Якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал і т. ін.

Весь вирощений молодняк реалізують на м’ясо при досягненні ним відповідних кондицій (Птахівн., 1955, 10);

Насіння зернових доведено до посівних кондицій і перевірено на схожість (Рад. Укр., 26.11 1957, 2).

2. заст. Умова договору, угоди.

За якимись хитрими кондиціями воєвода київський спровадив кілька.. бунтарських загонів за межі воєводства (Ле, Україна, 1940, 134);

— Якби я був якийсь авантюрний, не було б нічого легшого, як прийняти ваші кондиції, а потім обдурити вас (Смолич, Прекр. катастр., 1956, І08).

3. тільки мн., заст. Тимчасові підробітки домашніх учителів, репетиторів; приватні уроки.

У четвертій інтермедії до драми Довгалевського.. виведено бурсаків-пиворізів, що мандрують по Україні, шукаючи кондицій (Іст. укр. літ., І, 1954, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кондиція — Конди́ція: — договір, передбачені умови [30] Словник з творів Івана Франка
  2. кондиція — конди́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. кондиція — (товару) якість; (в угоді) умова; ІСТ. <�суспільний> стан. Словник синонімів Караванського
  4. кондиція — -ї, ж. 1》 спец. Якість, норма, стандарт, яким повинен відповідати товар, матеріал і т. ін. Довести до кондиції — привести у повну відповідність з якими-небудь вимогами. Дійти до кондиції — досягнути межі в чому-небудь. 2》 Умова договору, угоди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кондиція — Умова, передумова, угода, див. договір, пакт Словник чужослів Павло Штепа
  6. кондиція — КОНДИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Якість, норма, яким повинен відповідати товар, матеріал і т. ін. Весь вирощений молодняк реалізують на м'ясо при досягненні ним відповідних кондицій (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. кондиція — кондиція (кондыцыя) договір, служба, звання, посада, умова, доконечність, положення, стан, становище; учителювання на дому Словник застарілих та маловживаних слів
  8. кондиція — (англ. standard) 1. умови певного договору. 2. норма, стандарт, якість, сорт, яким згідно з договірними умовами повинен відповідати той чи інший товар. Економічний словник
  9. кондиція — конди́ція (від лат. condicio – умова, вимога) 1. Умови договору, 2. Норми, стандарти, якість, сорт, яким має відповідати товар (продукція) за умовами договору. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. кондиція — Конди́ція, -ції, -цією; -ди́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. кондиція — рос. кондиция 1. Норми, однакові якості, вимоги, яким повинен відповідати товар, матеріал, продукція згідно з стандартом або умовами договору. Товар, що не відповідає таким вимогам, називається некондиційним, а що відповідає — кондиційним. 2. Умови договору. Eкономічна енциклопедія