консонантизм
КОНСОНАНТИ́ЗМ, у, ч. Система приголосних звуків мови.
Вона [українська мова] має кілька засобів до урівноваження вокалізму з консонантизмом, себто кількості голосівок з шелестівками (Сам., II, 1958, 365);
Вокалізм — система голосних певної мови, консонантизм — приголосних (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1951, 141).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- консонантизм — консонанти́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- консонантизм — -у, ч. Система приголосних звуків мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- консонантизм — КОНСОНАНТИ́ЗМ, у, ч., лінгв. Система приголосних звуків мови. У консонантизмі слід відзначити появу нового звука [ґ], який прийшов в українську мову разом зі словами іншомовного походження; передавався він буквосполукою “кг”: буркгомистр, кгвалть... Словник української мови у 20 томах
- консонантизм — консонанти́зм (від консонант) сукупність приголосних звуків тієї чи іншої мови, їх ознаки. Словник іншомовних слів Мельничука