конспірувати
КОНСПІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. перех. Застосовувати конспірацію щодо кого-, чого-небудь.
Конспірувати роботу організації.
2. неперех., рідко. Те саме, що конспірува́тися.
— Здоров був! — промовив Хома з серцем і озирнувся, якось немов затурбований.— Конспіруєш і боїшся шпигів? (Фр., IV, 1950, 318).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конспірувати — конспірува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- конспірувати — див. ховати Словник синонімів Вусика
- конспірувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Застосовувати конспірацію щодо кого-, чого-небудь. 2》 неперех., рідко. Те саме, що конспіруватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конспірувати — Змовлюватися, змовлятися, змовитися, позмовлюватися, позмовлятися, затаемничувати, затаемничити, позатаємничувати, стаємничувати, стаємничити, постаємничувати Словник чужослів Павло Штепа
- конспірувати — КОНСПІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого, що і без прям. дод. Застосовувати конспірацію щодо кого-, чого-небудь. [Цимбаловський:] О, а панове тут конспірують! А там за вами пошукують! (І. Словник української мови у 20 томах
- конспірувати — конспірува́ти (від лат. conspiro – таємно домовляюсь) здійснювати конспірацію, вести таємну підпільну роботу. Словник іншомовних слів Мельничука
- конспірувати — Конспірува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)