1. Словник української мови в 11 томах

контрапункт

КОНТРАПУ́НКТ, у, ч., муз.

1. Те саме, що поліфоні́я.

Я буду Вам грати.., окрім того, українських пісень масу у власній транскрипції, вільній від контрапункту і всякої теорії (Л. Укр., V, 1956, 277);

Майстерно з’єднуючи дві різнохарактерні колядки, він [М. В. Лисенко] тим самим показує вільне володіння технікою вокального контрапункту (Укр. клас. опера, 1957, 181).

2. Відділ теорії музики, присвячений вивченню поліфонії.

Він [диригент] має бути людиною широкої загальної освіти, грати на різних інструментах, володіти технікою диригування, крім того, знати музично-теоретичні дисципліни — гармонію, контрапункт (Мист., 2, 1966, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контрапункт — контрапу́нкт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. контрапункт — -у, ч., муз. 1》 Те саме, що поліфонія. 2》 Відділ теорії музики, присвячений вивченню поліфонії. 3》 Мелодія, яка звучить одночасно з темою, у фузі – протискладення. 4》 Одночасне поєднання двох або кількох самостійних голосів (мелодій). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. контрапункт — (нім. Kontrapunkt від лат. punctum contra punk-tum — крапка проти крапки) — те ж саме, що поліфонія. Поділяється на К. строгого стилю і К. вільного стилю. 2. Мелодія, що звучить одночасно з темою, інакше — протискладення. Словник-довідник музичних термінів
  4. контрапункт — КОНТРАПУ́НКТ, у, ч., муз. 1. Те саме, що поліфоні́я. Я буду Вам грати.., окрім того, українських пісень масу у власній транскрипції, вільній від контрапункту і всякої теорії (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. контрапункт — контрапу́нкт (італ. contrappunto) те саме, що й поліфонія. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. контрапункт — 1. композиторська техніка, яка полягає в одночасному поєднанні мелодійних ліній на оркестрових засадах (поліфонія); у фузі — голос, докомпонований до теми; 2. розділ теорії музики. Універсальний словник-енциклопедія
  7. контрапункт — Контрапу́нкт, -ту; -пу́нкти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)