контррозвідник
КОНТРРОЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює в контррозвідці.
Контррозвідник, очевидно, до неї щось тихо промовляв, бо згодом ми зачули її голос (Досв., Вибр., 1959, 94);
Гречкун чомусь подумав, що ця людина зовсім не має нічого спільного з тими сухарями-контррозвідниками, які ладні наперед вбачати в кожній людині злочинця (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 210).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- контррозвідник — контррозві́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- контррозвідник — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- контррозвідник — -а, ч. Той, хто працює в контррозвідці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- контррозвідник — КОНТРРОЗВІ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює в контррозвідці (у 2 знач.). Контррозвідник, очевидно, до неї щось тихо промовляв, бо згодом ми зачули її голос (Олесь Досвітній); Гречкун чомусь подумав... Словник української мови у 20 томах