1. Словник української мови в 11 томах

концентрація

КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.).

Необхідною умовою різкого піднесення сільського господарства є концентрація й поглиблена спеціалізація виробництва (Ком. Укр., 12, 1968, 8);

Поезія з-поміж усіх родів літератури передбачає максимальну концентрацію думки й почуття (Про багатство л-ри, 1959, 303);

Посилена концентрація капіталу призвела до утворення величезних монополістичних об’єднань (Наука.., 12, 1958, 48).

∆ Концентра́ція капіта́лу — збільшення розмірів капіталу за рахунок нагромаджень, тобто перетворення в капітал частини додаткової вартості.

2. хім. Ступінь насиченості, густоти якогось розчину.

Пеніцилін, особливо в розчинах невеликих концентрацій, стимулює схожість насіння квасолі (Укр. бот. ж., XVIII, 1, 1961, 7);

Вчені виявили, що на дні Атлантичного океану дуже висока концентрація марганцю (Веч. Київ, 7.IX 1967, 4).

3. гірн. Збагачення корисних копалин шляхом виділення найпридатнішої складової частини для дальшої обробки.

Концентрація руди.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. концентрація — концентра́ція 1 іменник жіночого роду зосередження концентра́ція 2 іменник жіночого роду ступінь насиченості розчину Орфографічний словник української мови
  2. концентрація — КОНЦЕНТРАЦІЯ – КОНЦЕНТРУВАННЯ Концентрація, -ї, ор. -єю. 1. Зосередження, збирання, згромадження когось, чогось: концентрація військ, концентрація виробництва, концентрація уваги. 2. Кількість розчиненої речовини в чомусь: розчин високої концентрації. Літературне слововживання
  3. концентрація — [концеинтрац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. концентрація — Концентрация — concentration — *Konzentration, Konzentrierung – 1) Зосередження, скупчення, насичення, об'єднання. 2) Величина, яка характеризує кількість даного компонента у багатокомпонентній системі, середовищі... Гірничий енциклопедичний словник
  5. концентрація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Дія за знач. концентрувати й дія і стан за знач. концентруватися; зосередження (у 1 знач.). Вибухонебезпечна концентрація — вміст у повітрі вибухонебезпечних речовин у кількості, яка перевищує нижню концентраційну межу вибуховості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. концентрація — Згуст, засереди Словник чужослів Павло Штепа
  7. концентрація — КОНЦЕНТРА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. концентрува́ти й дія та стан за знач. концентрува́тися; зосередження (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  8. концентрація — концентра́ція (від кон... і лат. centrum – середина) 1. Зосередження, скупчення чогось в одному місці або навколо одного центра, згущення. 2. хім. Відносний вміст даної складової частини (компоненту) у розчині або суміші. 3. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. концентрація — I в економічній науці процес збільшення економічної потужності суб'єктів господарювання; відома у формі: к. капіталу, к. виробництва, к. сили світу праці; 3 згадані форми к. призвели до перетворення вільноринкового капіталізму XIX ст. Універсальний словник-енциклопедія
  10. концентрація — Концентра́ція, -ції; -ра́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. концентрація — рос. концентрация (латин. concentratio — зосередження навколо центру) — зосередження виробництва, капіталу в одному місці або в одних руках, переважання на ринку однієї або кількох фірм. Eкономічна енциклопедія