конюший

Значення в інших словниках

1. конюший — Коню́ший: — стайничий [43] Словник з творів Івана Франка
2. конюший — коню́ший іменник чоловічого роду, істота стайничий іст. Орфографічний словник української мови
3. конюший — -ого, ч., іст. Придворна посада у Росії 15-17 ст., за традицією – вищий думний чин. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. конюший — КОНЮ́ШИЙ, шого, ч., заст. Головний конюх; стайничий (у 1 знач.). Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (І. Франко); Конюший кілька разів стукнув залізним кільцем у ворота. Ні звуку (В. Словник української мови у 20 томах
5. конюший — КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О. Словник синонімів української мови
6. конюший — Конюший, -шого м. Конюшій. Служив у Потоцького конюшим. Стор. Словник української мови Грінченка