конюший
коню́ший
-ого, ч., іст.
Придворна посада у Росії 15-17 ст., за традицією – вищий думний чин.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конюший — Коню́ший: — стайничий [43] Словник з творів Івана Франка
- конюший — коню́ший іменник чоловічого роду, істота стайничий іст. Орфографічний словник української мови
- конюший — КОНЮ́ШИЙ, шого, ч., заст. Головний конюх; стайничий (у 1 знач.). Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (І. Франко); Конюший кілька разів стукнув залізним кільцем у ворота. Ні звуку (В. Словник української мови у 20 томах
- конюший — КО́НЮХ (той, хто доглядає коней), СТАЙНИ́ЧИЙ, СТАЄ́ННИЙ, КІННИ́ЧИЙ розм., КОНЮ́ШИЙ заст., ШТАЛМЕ́ЙСТЕР заст., ФО́РНАЛЬ діал. — Ануте, хлопці, — гукнув на конюхів, — виведіть лишень Пашу. — Та й кінь же був, отой Паша (О. Словник синонімів української мови
- конюший — КОНЮ́ШИЙ, шого, ч., заст. Стайничий. Конюший доглядав, як поєно з дубових відер панські цугові коні (Фр., II, 1950, 104). Словник української мови в 11 томах
- конюший — Конюший, -шого м. Конюшій. Служив у Потоцького конюшим. Стор. Словник української мови Грінченка