копійка

КОПІ́ЙКА, и, ж.

1. Грошова одиниця — одна сота карбованця, а також дрібна мідна монета такої вартості.

По копійці заробляла [вдова], Копу назбирала (Шевч., І, 1963, 230);

Коли почнеш плакати, дід.. чи мати дають зразу мідну копійку (Довж., Зач. Десна, 1957, 464);

Народна мудрість говорить, що копійка карбованець береже, а хвилина — годину (Ком. Укр., 12, 1963, 30);

*Образно. В руках у нього вічно біліла книжка. Він заводив у неї кожну народну копійку, кожне стебло (Коцюб., II, 1955, 83);

// тільки мн. Про дуже малу, мізерну кількість грошей.

Типографія [друкарня] кричить без грошей, різні кредитори лазять, а в касі — копійки (Коцюб., III, 1956, 161);

Він працював, як шалений, кілька разів викручував від поту сорочку, а заробляв копійки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 44).

◊ Аби́ сві́жа копі́йка — аби торгувати.

Часом він було й втратиться здорово, а стануть йому те доводити: «то що, що втратився! аби свіжа копійка!» (Вовчок, І, 1955, 217);

До (що до) [оста́нньої] копі́йки— усі гроші, не залишаючи при собі ніяких грошей.

— Якщо не хочеш, щоб ми погинули, дай нам землі.. Ми не хочемо нічиєї кривди, ми не хочемо дурно, виплатимо що до копійки… (Коцюб., І, 1955, 111);

Посилав [Багіров дружині] усе, до копійки, що платила йому армія (Гончар, І, 1954, 172);

Копі́йка ціна́:

а) (чому) дуже мала ціна.

— Такому коню уся ціна — копійка (Мирний, III, 1954, 317);

Та, власне, які там речі — старий костюм — копійка йому ціна, кілька сорочок і ковдра (Голов., Тополя.., 1965,256);

б) (кому) нічого не вартий.

Йому копійка ціна, і ніякого авторитету він ніколи не завоює (Мик., І, 1957, 349);

На копі́йку чого, з дієсл.— дуже мало; на дуже малу суму.

На копійку вип’є, а прийде додому — усе догори дном переверне… (Мирний, III, 1954, 19);

Ні (і) на копі́йку, перев. з запереч. дієсл.— зовсім ні (не, нічого).

— Це ж [Таранюк] старовинний жандарм, ще з миколаївських часів. Крім того, в нього ні на копійку авторитету (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 212);

— Фашистам і на копійку вірити не треба,— промовив Віктор (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 169);

Ні копі́йки; Ні (і) [щерба́тої, зла́маної, ла́маної] копі́йки нема́ (не було́) за душе́ю — зовсім нічого нема (не було) грошей.

— Куди я піду, коли в мене копійки нема за душею,— сказала Василина (Н.-Лев., II, 1956, 84);

Соцький з десятником прийшли правити подать.. — Та що ж ви візьмете, коли в мене й копійки зламаної нема за душею!.. (Коцюб., І, 1955, 92);

Навіть у 1921 році, коли в нас люди орудували мільйонами, в дядька Володимира, як він казав, не було за душею і щербатої копійки (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 43);

Щерба́ті копійки́ — дуже малі, мізерні гроші.

Не обмежуючи себе місцевою тематикою, митець [І. Труш] на свої щербаті копійки та на кошти друзів побував у Києві й на Чернечій горі (Літ. Укр., 17.I 1969, 4);

Щерба́тої (зла́маної, ла́маної) копі́йки не ва́ртий — нічого не вартий.

Хай помовчить він завтра, хай скаже про своє кохання згодом.. Коли ж посміє Каргат сказати про свої почуття вже завтра, то це означатиме, що й щербатої копійки ті почуття не варті (Шовк., Інженери, 1956, 268);

Щерба́тої (зла́маної, ла́маної) копі́йки не да́ти — зовсім нічого не дати (про гроші).

— Заплатіть мені,— каже наймит.— Заплатити? — Та я тобі, злодію, щербатої копійки не дам! Іди геть! — пхає хазяїн (Вовчок, І, 1955, 311);

Як нова́ копі́йка — зовсім новий, свіжий, чистий, гарний.

На радощах Семен Федорович купив собі нового костюма, зайшов до перукарні і вийшов звідти, як нова копійка (Зар., На.. світі, 1967, 112).

2. збірн., розм. Гроші.

Де лиш мав [Дон-Кіхот] яку копійку, Чи продав горох, чи просо, Чи воли, чи гурт овечок, Все в книгарню так і пер (Фр., XII, 1953, 110);

Кожум’яка, здавши синам ремество, не малу копійку має (Барв., Опов.., 1902, 252);

Державна копійка любить точний облік (Логв., Давні рани, 1961, 117).

◊ Без копі́йки — зовсім без грошей.

[Жанна:] Ну, ваш милий Петрусь дуже швидко повернеться до вас, як блудний син, без копійки і, можливо, без піджака (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 86);

Влеті́ти в [до́бру] копі́йку кому — дорого обійтися комусь.

От колись посміювались сусіди — надто вже механізацією захоплені у Переселенні. Говорили, що це влетить їм у копійку (Колг. Укр., 11, 1960, 20);

Збива́ти копі́йку див. збива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. копійка — копі́йка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири копі́йки Орфографічний словник української мови
  2. копійка — див. гроші Словник синонімів Вусика
  3. копійка — I к`опійка-и, ж. Зменш. до копія. II коп`ійка-и, ж. 1》 Розмінна монета України – одна сота гривні, а також Росії та деяких країн СНД – 1/100 рубля. || тільки мн. Про дуже малу, мізерну кількість грошей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. копійка — Сотик, шеляг Словник чужослів Павло Штепа
  5. копійка — КОПІ́ЙКА, и, ж. 1. Грошова одиниця – одна сота гривні, а також дрібна монета такої вартості. Розмінявши десятку (копійок на здачу в продавщиці не виявилось, тож вона округлила суму до семи гривень), Шлойма вийшов назовні (О. Словник української мови у 20 томах
  6. копійка — копі́йка: ◊ <�бу́ти> як нова́ копі́йка 1. про гарно, по-святковому одягнену людину (м, ср, ст) 2. про відчищену, відновлену річ (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. копійка — Держи копієчку про чорний день. Заощаджуй гроші, бо можуть прийти тяжкі часи. Із копійки рублі робляться. Про важливість ощадності. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. копійка — И, ж. Автомобіль ВАЗ-2101. Вони мені тиждень тому за хороший кір із закуссю допомогли притарабанити це добро на Діминій старенькій «копійці» під хату (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  9. копійка — (-и) ч.; авто, жрм. Модель ВАЗ-2101 автомобіля марки "Жигулі" (перша); автомобіль цієї марки. Роман чаклує над сплющеним кузовом допотопної "копійки" (С. Бортніков, Чистильник); — Ну, врізалася "копійка" в мерс <...> (С. Пиркало, Зелена Маргарита). БСРЖ, 278; ТСРЯ, 333. Словник жарґонної лексики української мови
  10. копійка — без копі́йки. Не маючи зовсім грошей. (Жанна:) Ну, ваш милий Петрусь дуже швидко повернеться до вас, як блудний син, без копійки (О. Фразеологічний словник української мови
  11. копійка — ГРІШ (дуже мала грошова сума), КОПІ́ЙКА перев. у мн.; ШАГ заст., ШЕ́ЛЯГ заст. (перев. у складі фразеологізмів). Після похоронів жінки Петро не мав і гроша в гамані (М. Коцюбинський); — Збирав, збирав ті копійки, а батько все до шеляга підчистив (М. Словник синонімів української мови
  12. копійка — Копі́йка, -ки, -ці; копійки́, копійо́к; з числівн. -пі́йки, -пі́йок. Дві копі́йки, п’ять копі́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. копійка — рос. копейка грошова одиниця, що дорівнює сотій частині гривні (карбованця). Назва походить від зображення на зворотній частині монети вершника зі списом (копьем). Eкономічна енциклопедія
  14. копійка — Копійка, -ки ж. 1) Копейка. У Попівці хліб по копійці, у Перекопі хліб по копі. Ном. 2) Деньги, капиталъ. Скотинку попродала і стала собі з копійки жити. Кв. Як стали хазяйнувать, так де та й копійка набралась! Зараз і почав скуповувать землю. О. 1861. X. Словник української мови Грінченка