корабель

КОРАБЕ́ЛЬ, бля́, ч.

1. Велике морське судно.

До самої хмари З щоглистими кораблями Палає Скутара (Шевч., І, 1951, 202);

На синьому морі плив здоровий корабель (Н.-Лев., II, 1956, 233);

Велика Вітчизна веде у моря Із мирним добром кораблі (Мас., Київ. каштани, 1954, 35);

*Образно. Комбайнер.. упевнено веде свій корабель (Рад. Укр., 9 .VIII 1949, 2).

◊ Бра́ти (взя́ти) на аборда́ж корабе́ль див. аборда́ж;

Пали́ти (спали́ти) свої́ (за собо́ю) кораблі́ — робити рішучий крок, після якого неможливе повернення назад.

Хто моря переплив і спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра (Л. Укр., І, 1951, 268).

2. Те саме, що Пові́тря́ний корабе́ль.

Прислухаючись, Саша помічає, що корабель уже вирівнявся, він іде тепер у хмарах на повний хід (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 133).

∆ Космі́чний (міжплане́тний) корабе́ль — апарат, будова якого дає змогу робити польоти в космічному просторі.

Радянська людина на космічному кораблі здійснила політ у космос (Рад. Укр., 14.IV 1961, 1);

Юрій Гагарін їде по космодрому до гігантського міжпланетного корабля (Рад. Укр., 16.IV 1961, 3);

Пові́тря́ний корабе́ль — великий, важкий літак або дирижабль.

Це комфортабельна чотиримоторна машина.., справжній повітряний корабель (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корабель — КОРАБЕ́ЛЬ, бля́, ч. 1. Велике морське або річкове судно. Мала діра топить і великий корабель (прислів'я); Страшні хвилі кидали вгору кораблі, мов тріски (І. Словник української мови у 20 томах
  2. корабель — Корабля топить не море, а вітри. Вітри розбивають коробля морськими хвилями, або наносять на скалу. Мала діра топить і великий корабель. І мала причина буває упадком великого діла. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. корабель — (-бля) ч.,нарк. 1. Сірникова коробка з наркотичною речовиною для куріння. БСРЖ, 278; ПСУМС, 36; ЯБМ, 1, 458. 2. Доза наркотичної речовини для куріння, що вимірюється сірниковою коробкою Корабель — міра (сірникова коробка) кількості драпу (Синопсис станіславський необов'язковий). БСРЖ, 278. Словник жарґонної лексики української мови
  4. корабель — Корабе́ль, -бля́ м. Корабль. Жаль багатому корабля, а вбогому кошеля. Ном. № 1597. До самої хмари з щоглистими кораблями палає Скутара. Шевч. 59. ум. кораблик, корабличок. Одвів милу на корабличок. Грин. III. 337. Словник української мови Грінченка
  5. корабель — [корабел'] -бл'а, ор. -блем, м. (на) -бл'і, мн. -бл'і, -бл'іў Орфоепічний словник української мови
  6. корабель — з корабля́ (та) на бал. Відразу, без затримки, не зволікаючи. — Вчора приїхав та й знову у дорогу? А хто буде сталь катать? — Підмінимо.— Отаке! З корабля та на бал,— бурчав Радивон (В. Кучер); Я приїхав до Куп’янська 9 травня... Фразеологічний словник української мови
  7. корабель — Корабе́ль, -бля́, -бле́ві, -бле́м; -раблі́, -блі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. корабель — корабе́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. корабель — СУДНО; (вітрильний) вітрильник; (повітряний) літак, дирижабль; (космічний) космоліт, ракета-літак. Словник синонімів Караванського
  10. корабель — -бля, ч. 1》 Велике морське судно переважно військового призначення: авіаносець, ескадрений міноносець, крейсер, підводний човен, торпедний катер, тральщик та ін. 2》 Те саме, що Повітряний корабель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  11. корабель — СУДНО́ (споруда, призначена для перевезення по воді людей, вантажів, для рибальства, військової справи і т. ін.), ПОСУ́ДИНА розм., фам., зневажл. Словник синонімів української мови
  12. корабель — (грец. — судно, краб) Те саме, що і неф (нава). Архітектура і монументальне мистецтво