корба
КО́РБА, и, ж.
1. Пристрій з ручкою, яку крутять для надання обертального руху валові, для заведення машини тощо.
Василь крутив корбу, в діжці шуміло, і в дірочку товстою цівкою плинув свіжий вишневий мед (Вас., Вибр., 1954, 275);
Трактор чхнув, здригнувся. За кожним обертом корби у нього всередині щось прокидалось, гурчало (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
2. Те саме, що ко́ло́ворот² 2.
Меланхолійно поскрипували корби, якими спускано робітників у глибінь (Фр., VIII, 1952, 399);
Десь у селищі брязнуло об цямрину відро і, немов чайка спросоння, закигикала корба (Ткач, Арена, 1960, 25).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- корба — Ручка, щоб крутити якийсь прилад [I] Словник з творів Івана Франка
- корба — ко́рба іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- корба — див. держак Словник синонімів Вусика
- корба — -и, ж. 1》 Пристрій з ручкою, яку крутять для надання обертального руху валові, для заведення машини тощо. 2》 Те саме, що коловорот II 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- корба — КО́РБА, и, ж. 1. Пристрій з ручкою, яку крутять для надання обертального руху валові, для заведення машини і т. ін. Василь крутив корбу, в діжці шуміло, і в дірочку товстою цівкою плинув свіжий вишневий мед (С. Словник української мови у 20 томах
- корба — ко́рба : ◊ ко́рбу крути́ти вул. насміхатися (ст)|| = лаха дерти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- корба — Ко́рба, -би ж. Ручка, рукоятка (къ пороту, къ колесу въ машинѣ, къ круглому смычку ліри). Шух. І. 103. Корбу крутить, ліра грає. Ном. № 12484. Словник української мови Грінченка