1. Словник української мови в 11 томах

корегування

КОРЕГУВА́ННЯ, я, с., спец. Дія за знач. корегува́ти.

Могли й навмисне залишити його [фашиста] для корегування вогню по наших вогневих точках (Підс., Віч-на-віч, 1962, 170);

Серед чудової апаратури, встановленої на борту станції «Луна-9», особливе захоплення викликають ракети, призначені для корегування орбіти (Веч. Київ, 9.11 1966, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корегування — корегува́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. корегування — (коригування), -я, с., спец. Дія за знач. корегувати (коригувати). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корегування — КОРЕГУВА́ННЯ див. коригува́ння. Словник української мови у 20 томах