корпус

КО́РПУС, ч.

1. род. а. Те саме, що ту́луб.

Він схопивсь з місця і, плентаючись ногами, всім корпусом рішуче подався до дверей (Вас., І, 1959, 258);

Подавалася [Галя].. цілим корпусом назад, щоби бути рівною й стрункою (Март., Тв., 1954, 397);

Російські білі кури відзначаються великим корпусом (Птахівн., 1955, 26).

2. род. у. Кістяк, основа чи оболонка машини, механізму тощо.

Рухались також усі інші частини машини, зуби зачіплялись за зуби, блискучі залізні дрюки то висувались наперед, то подавалися в глибину корпусу (Фр., VI, 1951, 254);

Розетка складається з фарфорового або карболітового корпусу й двох латунних гнізд (Монтаж і ремонт.., 1956, 48);

Корпус годинника;

// Кістяк судна разом з обшивкою.

Високий, ніби багатоповерховий будинок у риштованнях, стояв корпус майбутнього лінкора (Собко, Шлях.., 1948, 95).

3. род. у. Один із кількох будинків, що мають спільне призначення й розташовані на тій же ділянці.

Вертепом звали один номер в старому корпусі, де жили скінчивші [ті, що закінчили] курс (Н.-Лев., І, 1956, 340);

Він потяг Уласа до головного корпусу університету, на ходу розказуючи, що його викликають на розмову до ректорату (Тют., Вир, 1964, 58);

Зводяться корпуси нових заводів, фабрик, електростанцій (Наука.., 12, 1957, 4);

// Відокремлена частина великого будинку.

Всі ці покої.. містилися в одному з великих і, очевидно, з багатьох корпусів будинку (Смолич, І, 1958, 63).

4. род. у. Військове з’єднання, що складається з кількох дивізій або бригад.

Два корпуси докупи звівши, ..На штурм їх не веде [Турн], а мчить (Котл., І, 1952, 214);

[Ватутін:] А німці з Вишгорода удару не ждуть. Подавити б їхню оборону масованим вогнем артилерійського корпусу (Дмит., Драм. тв., 1958, 115);

Танковий корпус.

Жанда́рмський ко́рпус — у дореволюційній Росії — військово-поліцейська організація, створена Миколою І 1827 р.

5. род. у. Сукупність осіб якогось одного фаху, службового становища тощо.

Кореспондентський корпус.

Дипломати́чний ко́рпус див. дипломати́чний.

6. род. у. У дореволюційній Росії — середній військовонавчальний заклад закритого типу.

Він тепер, окрім жіночої гімназії, має уроки ще й в корпусі (Л. Укр., V, 1956, 305).

∆ Каде́тський ко́рпус див. каде́тський.

7. род. у. Повна збірка яких-небудь текстів.

Слід поставити питання.. про видання повного багатотомного корпусу української музичної народної творчості (Мист., 1, 1955, 44).

8. род. у. Назва одного з розмірів (на 10 пунктів) друкарського шрифту.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корпус — ко́рпус 1 іменник чоловічого роду тулуб ко́рпус 2 іменник чоловічого роду основа, облонка машини; окрема будівля; військове з'єднання; збірка текстів * Але: два, три, чотири ко́рпуси ко́рпус 3 іменник чоловічого роду сукупність осіб одного фаху або службового становища Орфографічний словник української мови
  2. корпус — (тіла) тулуб, торс; (машини) тіло, станина; (у групі будівель) будинок, будівля; (дипломатичний) представники; (кадетський) ЗСТ. училище. Словник синонімів Караванського
  3. корпус — I [корпус] -са, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў (тулуб) II [корпус] -су, м. (ў) -с'і, мн. -си, -с'іў два корпусие (споруда; військове з'єднання; шрифт) Орфоепічний словник української мови
  4. корпус — Корпус — body, frame — *Gehäuse, Mantel, Gestell, Rumpf, Körper — основна частина машини, механізму. Гірничий енциклопедичний словник
  5. корпус — ч. 1》 род. -а. Те саме, що тулуб. 2》 род. -у. Кістяк, основа чи оболонка машини, механізму тощо. Корпус годинника. || Кістяк судна разом з обшивкою. 3》 род. -у. Один із кількох будинків, що мають спільне призначення й розташовані на тій же ділянці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. корпус — (будов.) будинки, (військ.) школа, (друк.) десятка, (тіло) тулуб Словник чужослів Павло Штепа
  7. корпус — КО́РПУС, ч. 1. род. а. Те саме, що ту́луб 1. Подавалася [Галя] .. цілим корпусом назад, щоби бути рівною й стрункою (Л. Мартович); Він схопивсь з місця і, плентаючись ногами, всім корпусом рішуче подався до дверей (С. Васильченко); З заводей .. Словник української мови у 20 томах
  8. корпус — ко́рпус (від лат. corpus – тіло, суть, основа) 1. Тулуб людини або тварини. 2. Остов судна. 3. Основна частина машини, механізму. 4. Одна або кілька споруд (К. університету). 5. Військове з’єднання (танковий К.). Словник іншомовних слів Мельничука
  9. корпус — ТУ́ЛУБ (тіло людини або тварини без голови й кінцівок), КО́РПУС, ТОРС, ТІ́ЛО, СТАН (людини). Чорний приношений кожух охляп звисав на його кремезному й дужому тулубі (Г. Словник синонімів української мови
  10. корпус — Ко́рпус, -су; -пуси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. корпус — Ко́рпус, -са м. Корпусъ, станъ. Лемішка робив своїм огрядним корпусом і ростом великий контраст. Левиц. І. 883. Словник української мови Грінченка