1. Словник української мови в 11 томах

корчувати

КОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні.

Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває.. і хлопцями орудує, дуби корчує (Барв., Опов.., 1902, 423);

Петро корчує пень. Уже чуприна мокра. То заступом, то сокирою. Тільки тріски летять (Головко, І, 1957, 448);

В тяжких злиднях, часто по сто кілометрів від залізниці, корчували [українські емігранти] роками дерево, кущі, носили й каменюки (Ірчан, II, 1958, 342);

// Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі.

Вище по Дніпру до самого обрію теж всюди кипіла робота: корчували плави, розчищали дно майбутнього Каховського моря (Гончар, Маша.., 1959, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчувати — корчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. корчувати — Викорчовувати, викорінювати, г. корчити. Словник синонімів Караванського
  3. корчувати — див. нищити; рубати Словник синонімів Вусика
  4. корчувати — -ую, -уєш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. || Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. корчувати — КОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. Виривати із землі разом з корінням (дерева, кущі, пні). Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває .. і хлопцями орудує, дуби корчує (Ганна Барвінок); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра (А. Словник української мови у 20 томах
  6. корчувати — Корчува́ти, -чу́ю, -чу́єш, -чу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. корчувати — Корчувати, -чую, -єш гл. Корчевать. Чигир. у. Словник української мови Грінченка