1. Великий тлумачний словник сучасної мови

корчувати

корчува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні.

|| Очищати від пнів, корчів ділянку, де колись були дерева, кущі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчувати — корчува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. корчувати — Викорчовувати, викорінювати, г. корчити. Словник синонімів Караванського
  3. корчувати — див. нищити; рубати Словник синонімів Вусика
  4. корчувати — КОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що і без прям. дод. Виривати із землі разом з корінням (дерева, кущі, пні). Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває .. і хлопцями орудує, дуби корчує (Ганна Барвінок); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра (А. Словник української мови у 20 томах
  5. корчувати — Корчува́ти, -чу́ю, -чу́єш, -чу́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. корчувати — КОРЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Виривати з землі разом із корінням дерева, кущі, пні. Вона сама було й барила робить, діжки, кадовби набиває.. і хлопцями орудує, дуби корчує (Барв., Опов.., 1902, 423); Петро корчує пень. Уже чуприна мокра. Словник української мови в 11 томах
  7. корчувати — Корчувати, -чую, -єш гл. Корчевать. Чигир. у. Словник української мови Грінченка