1. Великий тлумачний словник сучасної мови

корчуватий

корчува́тий

-а, -е.

1》 Те саме, що корчастий.

|| Густо вкритий корінням дерев, яке виступає з землі.

2》 перен., розм., рідко. Кремезний, вузлуватий (у 3 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корчуватий — корчува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. корчуватий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. корчуватий — КОРЧУВА́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корча́стий. Понад Дніпром з обох боків зеленими мурами тяглись плавні.., де сплітались у непроникливу сітку корчуваті дуби, липи, вільшина, верби й лози (С. Словник української мови у 20 томах
  4. корчуватий — КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ (КОРЕНИ́СТИЙ). Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими.. Словник синонімів української мови
  5. корчуватий — КОРЧУВА́ТИЙ, а, е. 1. Те саме, що корча́стий. Понад Дніпром з обох боків зеленими мурами тяглись плавні.., де сплітались у непроникливу сітку корчуваті дуби, липи, вільшина, верби й лози (Скл. Словник української мови в 11 томах