1. Словник української мови в 11 томах

коріньковий

КОРІНЬКО́ВИЙ, а, е.

1. Зробл. з кореня (у 1 знач.).

У руці [гетьмана Самойловича] — довженний костур з коріньковою наголовкою (Морд., І, 1958, 208).

2. Настояний на корінні (у 2 знач.).

Усякі горілки.. стояли.. Була.. і полинькова, і корінькова (Кв.-Осн., II, 1956, 241).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коріньковий — корінько́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. коріньковий — -а, -е. 1》 Зробл. з кореня (у 1 знач.). 2》 Настояний на корінні (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коріньковий — КОРІНЬКО́ВИЙ, а, е. 1. Зробл. з кореня (у 1 знач.). У руці [гетьмана Самойловича] – довженний костур з коріньковою наголовкою (Д. Мордовець); Дід запалить корінькову люльку і довго ще дивитиметься вслід (Л. Костенко). 2. Настояний на корінні (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. коріньковий — Корінько́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. коріньковий — Коріньковий, -а, -е 1) Сдѣланный изъ корня. Корінькова люлька. 2) О водкѣ: настоянная на кореньяхъ. Була і пінна... і запікана, і полинькова, і корінькова. Кв. II. 185. На запікану корінькову купив кубеби й калгану. Мкр. Г. 69. Словник української мови Грінченка