1. Словник української мови в 11 томах

коріняка

КОРІНЯ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1.

Свіже повітря пахло опарою і прісним духом вербової коріняки (Тют., Вир, 1960, 106).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коріняка — коріня́ка іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коріняка — -и, ж. Великий, дебелий корінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коріняка — КОРІНЯ́КА, и, ж. Збільш. до ко́рінь 1. Свіже повітря пахло опарою і прісним духом вербової коріняки (Григорій Тютюнник). Словник української мови у 20 томах