косенята

КОСЕНЯ́ТА, я́т, с. Зменш.-пестл. до ко́си ( див. коса́¹).

Заново переплела доньку з одної у дві коси і сплакнула, притулившись устами до косенят (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 98);

// Погані коси.

Було заплете ті косенята, достоту так, неначе кішка позасмоктує (Н.-Лев., II, 1956, 9).