1. Словник української мови в 11 томах

кось-кось

КОСЬ-КО́СЬ, виг. Уживається для кликання коней.

Він набрав у капелюх вівса, ходив за жеребцем і кликав: кось-кось… (Чорн., Потік.., 1956, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кось-кось — кось-ко́сь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. кось-кось — виг. Уживається для кликання коней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кось-кось — КОСЬ-КО́СЬ, виг. Уживається для підкликання коней. Він набрав у капелюх вівса, ходив за жеребцем і кликав: кось-кось... (С. Чорнобривець); – Кось-кось! Коні попіднімали голови, нашорошили вуха, довірливо рушили на той поклик (В. Словник української мови у 20 томах
  4. кось-кось — Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ! Ном. Словник української мови Грінченка