кось-кось

Значення в інших словниках

1. кось-кось — кось-ко́сь вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. кось-кось — КОСЬ-КО́СЬ, виг. Уживається для підкликання коней. Він набрав у капелюх вівса, ходив за жеребцем і кликав: кось-кось... (С. Чорнобривець); – Кось-кось! Коні попіднімали голови, нашорошили вуха, довірливо рушили на той поклик (В. Словник української мови у 20 томах
3. кось-кось — КОСЬ-КО́СЬ, виг. Уживається для кликання коней. Він набрав у капелюх вівса, ходив за жеребцем і кликав: кось-кось… (Чорн., Потік.., 1956, 289). Словник української мови в 11 томах
4. кось-кось — Кось-кось! меж. Зовъ лошади: кось, косъ, косъ! Ном. Словник української мови Грінченка