1. Словник української мови в 11 томах

кочовище

КОЧОВИ́ЩЕ, а, с. Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, де вони кочують.

Далі бранця не питав він, Всіх половців навертав він, В кочовища поспішив (Фр., XIII, 1954, 374);

Обважнілий ясиром, .. повертається [ширинський бей] до своїх кочовищ (Тулуб, Людолови, І, 1957, 136).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кочовище — кочови́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кочовище — див. оселя Словник синонімів Вусика
  3. кочовище — -а, с. Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, де вони кочують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кочовище — КОЧОВИ́ЩЕ, а, с. Стоянка кочовиків (у 1 знач.) і територія, по якій вони кочують. Далі бранця не питав він, Всіх половців навертав він, В кочовища поспішив (І. Франко); Обважнілий ясиром, .. повертається [ширинський бей] до своїх кочовищ (З. Словник української мови у 20 томах
  5. кочовище — Кочо́вище, -ща с. Кочевье. К. мн. XI. 142. К. ПС. 111. Словник української мови Грінченка