1. Словник української мови в 11 томах

кпити

КПИ́ТИ, кплю, кпиш; мн. кплять; недок., з кого— чого, над ким — чим, розм. Те саме, що кепкува́ти.

З громади кпили [борці], хлопців били (Шевч., II, 1953, 77);

Лис Микита кпив собі з них [стрільців], ..ще й інших.. остерігав (Фр., IV, 1950, 91);

Юрко бігав кривулькою, мов пружина, і просто кпив собі з хорта (Козл., Ю. Крук, 1950, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кпити — Кпи́ти: — жартувати, глузувати [47] — кепкувати [7;5] — насміхатися, глумитися [V] Словник з творів Івана Франка
  2. кпити — кпи́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. кпити — див. ГЛУЗУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. кпити — див. насміхатися Словник синонімів Вусика
  5. кпити — кплю, кпиш; мн. кплять; недок., з кого – чого, над ким – чим, розм. Те саме, що кепкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кпити — КПИ́ТИ див. кпи́нити. Словник української мови у 20 томах
  7. кпити — НАСМІХА́ТИСЯ з кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об'єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИ розм., КПИ́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. кпити — Кпи́ти, кплю, кпиш, кплять з кого, з чого; не кпи, кпім, кпіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кпити — Кпити, кплю́, кпиш (з ко́го, з чо́го) гл. Трунить, насмѣхаться. Було не кпити з Микиті, бо Микита і сам кеп. Ном. № 7093. Давно се діялось колись; ще як борці у нас ходили по селах, та дівчат дурили, з громади кпили, хлопців били. Шевч. 565. Словник української мови Грінченка