крамар

Значення в інших словниках

1. Крамар — Кра́ма́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
2. крамар — Гендляр, комерсант, негоціянт, торгівець, зап. купець; (у ятці) яточник, (у склепі) склепар. Словник синонімів Караванського
3. крамар — див. спекулянт Словник синонімів Вусика
4. крамар — [крамар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -реив'і/ -р'у і [крамар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/ -ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
5. крамар — крамаря, ч. 1》 Те саме, що торгівець. 2》 зневажл. Гендляр. || перен. Про безпринципну людину, що ради власної вигоди торгує своєю совістю, переконаннями, талантом. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. крамар — КРА́МА́Р, кра́маря́, ч. 1. Те саме, що торго́вець. У відчинених крамницях посідали заспані крамарі (І. Франко); Пану чоботи він краяв Та купця корив і лаяв: “Взяв я в крамаря товару, Щоб, як слід, пошити пару (Я. Словник української мови у 20 томах
7. крамар — Крамар, як комар, де сяде, там і п’є. Погляд бідних людей на жадібного крамара. Крамареві не божиться, то ніколи не розжиться. Щоб продати річ, крамарі присягаються, що вона доброї якості. Приповідки або українсько-народня філософія
8. крамар — ТОРГІВЕ́ЦЬ (ТОРГО́ВЕЦЬ) (той, хто займається приватною торгівлею), КРА́МА́Р, ПРОДАВЕ́ЦЬ, КРАМНИ́К рідко, САЛОГУ́Б зневажл. заст.; КРАМАРЧУ́К зневажл., ТОРГА́Ш зневажл., СКЛЕПА́Р діал., СКЛЕ́ПНИК діал. (дрібний, бідний); МАГАЗИНЕ́Р заст. Словник синонімів української мови
9. крамар — Кра́ма́р, кра́маря́, -ре́ві, -ре́м, -рю! -марі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)