кривдити
КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.).
Козаки його [пана] стереглись, як огню, і обходили, бо тяжко їх кривдив (Вовчок, І, 1955, 41);
З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили (Стеф., І, 1949, 173);
Вони [бійці] не кривдили старого, і. кожний закликав Ференца до свого казанка (Гончар, III, 1959, 229);
// також без додатка, рідко. Ображати, обмовляти.
А то люди, як почули, що старостів заслав, стали кривдити, що кульгава та всякі поговірки пустили (Барв., Опов.., 1902, 295).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кривдити — кри́вдити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- кривдити — Чинити кривду, ображати, наступати на хвіст, д. окривджати, зобиджати. Словник синонімів Караванського
- кривдити — Скривдити, висобачуватися, глумитися, гнітити, гнобити, діймати, дозолювати, дозоляти, допікати, досаджати, дотинати, дошкулювати, дошкуляти, драконити, завгорювати, загризати, заїдати, зашкоджувати, збиткуватися, збитошничати, знущатися... Словник синонімів Вусика
- кривдити — -джу, -диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). || також без додатка, рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кривдити — КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., кого. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
- кривдити — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
- кривдити — Кри́вдити, кри́вджу, -диш; не кривдь, не кри́вдьте і кривди́ти, -вджу́, -вди́ш; не кривди́, -ді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кривдити — Кривдити, -джу, -диш гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296. Словник української мови Грінченка