кривдити

Значення в інших словниках

1. кривдити — кри́вдити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. кривдити — Чинити кривду, ображати, наступати на хвіст, д. окривджати, зобиджати. Словник синонімів Караванського
3. кривдити — Скривдити, висобачуватися, глумитися, гнітити, гнобити, діймати, дозолювати, дозоляти, допікати, досаджати, дотинати, дошкулювати, дошкуляти, драконити, завгорювати, загризати, заїдати, зашкоджувати, збиткуватися, збитошничати, знущатися... Словник синонімів Вусика
4. кривдити — КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., кого. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу! (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
5. кривдити — КРИ́ВДИТИ (несправедливо чинити щодо когось, чогось, ставитися до когось, чогось), ОБИЖА́ТИ, ЗОБИДЖА́ТИ (ЗОБИЖА́ТИ) розм., ОКРИВДЖА́ТИ (ОКРИ́ВДЖУВАТИ) розм., ОБРАЖА́ТИ (ОБРА́ЖУВАТИ) розм. — Док. Словник синонімів української мови
6. кривдити — Кри́вдити, кри́вджу, -диш; не кривдь, не кри́вдьте і кривди́ти, -вджу́, -вди́ш; не кривди́, -ді́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. кривдити — КРИ́ВДИТИ, джу, диш, недок., перех. Робити комусь кривду (у 1 знач.). Козаки його [пана] стереглись, як огню, і обходили, бо тяжко їх кривдив (Вовчок, І, 1955, 41); З білої сорочки сміялися. Кривдили мене і ранили (Стеф. Словник української мови в 11 томах
8. кривдити — Кривдити, -джу, -диш гл. Обижать. Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей. Ном. № 2296. Словник української мови Грінченка