1. Словник української мови в 11 томах

кровоточити

КРОВОТОЧИ́ТИ, о́чить, недок. Те саме, що крива́вити 2.

Рана ятрилася і кровоточила (Тулуб, Людолови, II, 1957, 531);

Неглибокий поріз на долоні вже не кровоточив (Руд., Остання шабля, 1959, 179).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кровоточити — кровоточи́ти дієслово недоконаного виду кривавити Орфографічний словник української мови
  2. кровоточити — -очить, недок. Те саме, що кривавити 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кровоточити — КРОВОТОЧИ́ТИ, о́чить, недок. Те саме, що крива́вити 1. Рана ятрилася і кровоточила (З. Тулуб); Права рука в нього була покусана і кровоточила (Григорій Тютюнник); А влітку своє: стерні перед тобою стирчать, наче залізні, ноги весь час кровоточать... (О. Словник української мови у 20 томах
  4. кровоточити — КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В. Словник синонімів української мови