1. Словник української мови в 11 томах

кровохаркання

КРОВОХА́РКАННЯ, я, с. Виділення крові з мокротинням під час кашлю (частіше при туберкульозі легень і горла).

Застій крові в легенях нерідко супроводиться кровохарканням (Курс патології, 1956, 210).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кровохаркання — кровоха́ркання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кровохаркання — -я, с. Виділення крові з мокротинням під час кашлю (частіше за туберкульозу легень і горла). Несправжнє кровохаркання — відкашлювання крові, яка виділяється не із дихальних шляхів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кровохаркання — КРОВОХА́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. кровоха́ркати. Застій крові в легенях нерідко супроводиться кровохарканням (з наук. літ.); При кровохарканні рекомендують мед із соком моркви (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах