крутуватий
КРУТУВА́ТИЙ, а, е. Досить крутий.
Крутуваті.. були ці дядьки-капітани (Гончар, Тронка, 1963, 150);
Оця життєрадісність.., оцей дошкульний, часом крутуватий гумор скрашували важку, .. жахливу дійсність (Кучер, Голод, 1961, 197).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- крутуватий — крутува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- крутуватий — див. круглий; крутий Словник синонімів Вусика
- крутуватий — -а, -е. Досить крутий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- крутуватий — КРУТУВА́ТИЙ, а, е. Досить крутий (у 1–9 знач.). Спереду в нього море, ззаду в нього невеличкі гори, колишній крутуватий берег моря Суражського (Остап Вишня); Кілька будиночків, таких, як у Криворівні чи Жаб'єму, – необмазаних, складених у зруб... Словник української мови у 20 томах