1. Словник української мови в 11 томах

кріпосник

КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства.

Тоді, в епоху «60-х років», сила кріпосників була надламана.. (Ленін, 1, 1948, 254);

// перен., розм. Про жорстоку, деспотичну людину.

Нерідко син ворогував з батьком, обзивав його.. «кріпосником-деспотом» (Мирний, І, 1949, 370).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кріпосник — кріпосни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кріпосник — -а, ч., іст. Поміщик-реакціонер, що застосовував кріпосницькі методи експлуатації селянства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кріпосник — Кріпак Словник чужослів Павло Штепа
  4. кріпосник — КРІПОСНИ́К, а́, ч., іст. Поміщик, який жорстоко експлуатував селянство. Шевченко на сторінках своїх захалявних книжечок зводив довгий рахунок з усіма кріпосниками (З. Тулуб); Павло не стерпів. – Чому ж запрошує того похмурого кріпосника до себе? (М. Словник української мови у 20 томах