1. Словник української мови в 11 томах

куга

КУГА́, и, ж.

1. (Schoenoplectus Palla.). Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом.

З куги плете собі Васюта бриль (Гр., І,. 1963, 111);

Хлоп’якам заважали кудлаті очеретинки, що стирчали з-під криги, гострячки безлистої куги (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 38).

2. діал. Рогіз.

В глибині кону.. берег річки, подекуди порослий очеретом, кугою.. і терном (Кроп., II, 1958, 265).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куга — куга́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. куга — див. водорості Словник синонімів Вусика
  3. куга — -и, ж. 1》 Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. 2》 діал. Рогіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куга — КУГА́, и́, ж. 1. Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. З куги плете собі Васюта бриль (Б. Грінченко); Хлоп'якам заважали кудлаті очеретинки, що стирчали з-під криги, гострячки безлистої куги (О. Словник української мови у 20 томах
  5. куга — куга́ (від тюрк. кога – комиш, тростина) назва двох видів трав’янистих багаторічних рослин родини осокових. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. куга — Куга, -ги ж. 1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. Шевч. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. Щог. В. 35. Словник української мови Грінченка