1. Словник української мови Грінченка

куга

Куга, -ги

ж.

1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. Шевч. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. Щог. В. 35.

2) Деревянный поплавокъ къ неводу или иной сѣти въ видѣ небольшого (1/4 — 1/2 ведра) боченка, а къ переме́ту — чурка изъ древеснаго корня. Вас. 186, 188.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куга — куга́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. куга — див. водорості Словник синонімів Вусика
  3. куга — -и, ж. 1》 Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. 2》 діал. Рогіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. куга — КУГА́, и́, ж. 1. Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. З куги плете собі Васюта бриль (Б. Грінченко); Хлоп'якам заважали кудлаті очеретинки, що стирчали з-під криги, гострячки безлистої куги (О. Словник української мови у 20 томах
  5. куга — куга́ (від тюрк. кога – комиш, тростина) назва двох видів трав’янистих багаторічних рослин родини осокових. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. куга — КУГА́, и, ж. 1. (Schoenoplectus Palla.). Водяна та болотяна рослина родини осокових із круглим безлистим стеблом. З куги плете собі Васюта бриль (Гр., І,. Словник української мови в 11 томах