куля
КУ́ЛЯ¹, і, ж.
1. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра.
Радіус кулі; Поверхня кулі.
2. Предмет, що має таку форму.
Дві блакитні бані зіллялись в одну величезну кулю, оперезану чудовим поясом темно-зелених дерев, білих хат, чорних тинів (Коцюб., І, 1955, 30);
Надщерблена куля місяця, випливши з-за лісів, викочується на зоряні простори неба (Коз., Сальвія, 1959, 90);
Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів, .. кулями чудового сиру (Донч., II, 1956, 206);
*У порівн. У діда з очей аж дві сльози викотились, як дві срібні кулі, аж брязнули, ударившись об кам’яний поміст (Стор., І, 1957, 95).
Земна́ ку́ля — планета Земля.
Не раз.. огинав [Дорошенко] планету, та хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками.. в це село степове (Гончар, Тронка, 1963, 152);
Пові́тряна ку́ля див. пові́тряний;
Сліпа́ ку́ля див. сліпи́й.
3. Маленький свинцевий або стальний снаряд для стрільби із ручної вогнепальної зброї і кулеметів, що являє собою передню частину бойового патрона.
Сміливого і куля не бере (Укр.. присл.., 1955, 75);
Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63);
*У порівн. Гули хрущі та літали, як кулі (Коцюб., І, 1955, 27).
◊ Ку́лею ки́нутися (ви́летіти і т. ін.) — дуже швидко побігти і т. ін.
Мотря вхопила хворостину й кинулась у двері кулею (Н.-Лев., II, 1956, 355);
Юрко натяг на себе одяг і через вікно кулею вилетів у сад (Чорн., Визвол. земля, 1959, 227);
Під ку́лі йти (потрапля́ти і т. ін.) — опинятися в зоні обстрілу; потрапляти під обстріл.
— Намучились ми з нею,— промовив старий.. — Просто під кулі йде, хотіла, щоб убило (Гончар, II, 1959, 370);
Пустити [собі] кулю в лоб (в лоба) див. лоб;
Хоч кулю в лоб — про безвихідне становище.
— Було, все було… Погуляла, а на похмілля тепер хоч і кулю в лоб! (Гончар, II, 1959, 258).
4. заст. Бомба.
До половини підкопала [дівчина] стіну. Підклала кулю розривну під неї, А потім добула вогню і запалила (Л. Укр., І, 1951, 115).
КУ́ЛЯ², і, ж., діал. Милиця.
В руках у нього дві кулі, що ними підпирається, безпомічно волочачи хорі.. ноги (Фр., II, 1950, 9);
— Ну, нехай подужаю [подужчаю]! Як відріжуть лікарі ногу, то ще б якось на кулі ходив (Март., Тв., 1954, 224).
Значення в інших словниках
- куля — Ку́ля: — дерев'яна нога, милиця [VI] — костур [51] — костур, саморобний протез [16] — милиця, костур [15;II] Словник з творів Івана Франка
- куля — ку́ля 1 іменник жіночого роду геометричне тіло; снаряд ку́ля 2 іменник жіночого роду милиця діал. Орфографічний словник української мови
- куля — Сфера; (вогнепальна) о. дев'ять грам; Д. милиця; кулька. Словник синонімів Караванського
- куля — [кул'а] -л'і, ор. -леийу Орфоепічний словник української мови
- куля — I -і, ж. 1》 Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Радіус кулі. Поверхня кулі. 2》 Предмет, що має таку форму. Земна куля. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куля — КУ́ЛЯ¹, і, ж. 1. матем. Геометричне тіло, утворене обертанням кола навколо свого діаметра. Центром кулі називають центр круга, обертанням якого її утворено (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- куля — ку́ля 1. вул., знев. нога (ст)|| = ґєра ◊ да́ти по ку́лях 1. допекти (ст) 2. побити (ст): “Ми маєм там і дати їм по кулях”, – закінчує з тріюмфом малий, бо бачить, що його новина зробила враження (Лисяк)|| = вигаратати 2. протез (ср)||куляс 3. вул. хліб (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- куля — Куля і в церкві чоловіка найде. Від смерті не втечеш. Куля розуму не має. Куля летить туди, куди стріляють. Приповідки або українсько-народня філософія
- куля — Множина точок простору, відстань яких від заданої точки Р (центру к.) не перевищує постійного числа r (радіуса к.); об'єм к. V = 4πr3/3; площа поверхні к. S = 4πr2. Універсальний словник-енциклопедія
- куля — не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М. Фразеологічний словник української мови
- куля — МИ́ЛИЦЯ, КО́СТУР, КОСТУРЯ́КА розм., КУ́ЛЯ діал. А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має (Т. Шевченко); За возами, спираючись на костур, тюпає жвавенька бабуся (С. Словник синонімів української мови
- куля — Ку́ля, -лі, -лею; ку́лі, куль Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- куля — Куля, -лі ж. 1) Шаръ. Сподівався колись добути свою законну долю і місце на земляній кулі. Левиц. І. (Правда, 1868, 423). 2) Пуля. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. № 83. Щоб тебе перша куля не минула. Ном. № 3771. кулі лити. Врать. Кулі ллє. Ном. Словник української мови Грінченка