1. Словник української мови в 11 томах

кумин

КУМИ́Н, а́, е́. Належний кумі.

Не додому вночі йдучи З куминої хати І не спати лягаючи, Згадай мене, брате (Шевч., II, 1953, 179);

Через дорогу під куминими Уляниними ворітьми — кілька колодок лежить (Вишня, І, 1956, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумин — куми́н прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кумин — -а, -е. Належний кумі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кумин — КУМИ́Н, а́, е́. Прикм. до кума́. Федiр i Марина приложилися вустами до тiї куминої руки (Панас Мирний); Ще день пішов на кумині розпитування й розохкування (П. Загребельний); // Який належить кумі. Словник української мови у 20 томах
  4. кумин — Куми́н, -а́, -е́ Принадлежащій кумѣ. Кумина хата горіла, а твоя тітка руки нагріла — от ми і родичі. Ном. № 9347. Не додому вночі йдучи з куминої хати і не спати лягаючи, згадай мене, брате. Шевч. 446. Словник української мови Грінченка