кумир
КУМИ́Р, а, ч.
1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол.
[Годвінсон:] Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! Адже він тим порушив господню заповідь страшну, велику (Л. Укр., III, 1952, 75);
— Відаю,— дивиться вона на образ Христа,— і знаю, що іде Христос по Русі, призріває багатого, убогого і мене, княгиню. Але повергнути кумири й хрестити всіх людей моїх не можу (Скл., Святослав, 1959, 57);
// заст. Статуя взагалі.
[Кембль:] Бачиш, портрети лиш мальовані бувають, все ж ліплене і різьблене — кумир, а не портрет (Л. Укр., III, 1952, 31).
2. перен. Той, хто служить предметом захоплення, поклоніння.
[Шалімов:] Я бачу, ти тут не нудьгуєш без мене. Швидко знайшла собі кумира. Поряд, під самим боком (Коч., II, 1956, 30);
Невдячні глядачі на час його й забули, як те й буває подеколи з черговим кумиром юрби (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 239);
У всякого молодого актора чи актриси звичайно є свій кумир, якому він беззастережно віддається всім серцем і таємно чи явно схиляється перед ним. Таким кумиром для мене був видатний актор українського театру Василь Юрчак (З глибин душі, 1959, 8).
Зроби́ти (створи́ти і т. ін.) [собі́] куми́р (куми́ра) — визнати кого-, що-небудь єдино достойним поклоніння.
Всю любов, жагу молодого серця він віддав синові, створивши живого кумира (Дмит., Розлука, 1957, 50).
Значення в інших словниках
- кумир — «Які особливості відмінювання лексеми кумир?» У розумінні “ідол” вона відмінюється як іменники-назви неістот (знах. відм. кумир). Повернути кумир. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- кумир — куми́р 1 іменник чоловічого роду статуя куми́р 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
- кумир — Ідол, божество, божок, напівбог; (поганський) бовван, ідолище, божище. Словник синонімів Караванського
- кумир — -а, ч. 1》 Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. || заст. Статуя взагалі. 2》 перен. Той, хто служить предметом захоплення, поклоніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кумир — Божок, див. ідол Словник чужослів Павло Штепа
- кумир — КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол (у 1 знач.). Суворі, німі, незрозумілі стояли ці кумири, навкруг них на високих кілках біліли черепи тварин, у повітрі над требищем, чуючи поживу, літало вороння (С. Словник української мови у 20 томах
- кумир — І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим?... Словник синонімів української мови
- кумир — Куми́р, -ра; -ми́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)