1. Словник синонімів української мови

кумир

І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим? (Метью Фільдінг:) Спалив його і потім дав ідолотворцям випить (Леся Українка); Це був африканський божок, майстерно зроблений з чорного дерева (Л. Дмитерко); Перед бовваном різьбленим, на знак невблаганного гніву Зброю несуть (М. Зеров); Із Новгорода народ До бережних іде висот, Високий там стоїть курган, На нім священний істукан (переклад М. Рильського)

І́ДОЛ (той, хто або те, що є предметом схиляння, захоплення, обожнення), КУМИ́Р, БОЖЕСТВО́ заст., БОЖО́К заст. Він.. був ідолом для всіх сусідських панів (І. Нечуй-Левицький); І хоча невмолимий час теж наклав на нього свою печать, Демон усе ще залишався кумиром місцевих дам (П. Кочура); (Милевський (витягає білета і подає їй):) Чим маю вмилостивити розгніване божество? (Леся Українка); — Вона зрозуміє, нарешті, підлість свого недавнього божка і викине його на смітник (В. Гжицький)

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумир — «Які особливості відмінювання лексеми кумир?» У розумінні “ідол” вона відмінюється як іменники-назви неістот (знах. відм. кумир). Повернути кумир. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. кумир — куми́р 1 іменник чоловічого роду статуя куми́р 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  3. кумир — Ідол, божество, божок, напівбог; (поганський) бовван, ідолище, божище. Словник синонімів Караванського
  4. кумир — -а, ч. 1》 Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. || заст. Статуя взагалі. 2》 перен. Той, хто служить предметом захоплення, поклоніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кумир — Божок, див. ідол Словник чужослів Павло Штепа
  6. кумир — КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол (у 1 знач.). Суворі, німі, незрозумілі стояли ці кумири, навкруг них на високих кілках біліли черепи тварин, у повітрі над требищем, чуючи поживу, літало вороння (С. Словник української мови у 20 томах
  7. кумир — Куми́р, -ра; -ми́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кумир — КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. [Годвінсон:] Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! Адже він тим порушив господню заповідь страшну, велику (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах