кумир

Божок, див. ідол

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумир — І́ДОЛ (статуя, якій язичники поклонялися як божеству), КУМИ́Р, БОЖО́К, БОВВА́Н заст., ІСТУКА́Н рідше. Століттями десь на кургані в степу стояла (камінна баба) — ідолом скіфським чи половецьким (О. Гончар); (Годвінсон:) Що Моїсей зробив з кумиром золотим?... Словник синонімів української мови
  2. кумир — куми́р 1 іменник чоловічого роду статуя куми́р 2 іменник чоловічого роду, істота про людину Орфографічний словник української мови
  3. кумир — -а, ч. 1》 Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. || заст. Статуя взагалі. 2》 перен. Той, хто служить предметом захоплення, поклоніння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумир — Ідол, божество, божок, напівбог; (поганський) бовван, ідолище, божище. Словник синонімів Караванського
  5. кумир — КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол (у 1 знач.). Суворі, німі, незрозумілі стояли ці кумири, навкруг них на високих кілках біліли черепи тварин, у повітрі над требищем, чуючи поживу, літало вороння (С. Словник української мови у 20 томах
  6. кумир — «Які особливості відмінювання лексеми кумир?» У розумінні “ідол” вона відмінюється як іменники-назви неістот (знах. відм. кумир). Повернути кумир. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  7. кумир — КУМИ́Р, а, ч. 1. Статуя, якій язичники поклоняються як божеству; ідол. [Годвінсон:] Зробить кумир з поганки, ледащиці — се ж гірший гріх! Адже він тим порушив господню заповідь страшну, велику (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. кумир — Куми́р, -ра; -ми́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)