1. Словник української мови в 11 томах

кумпол

КУ́МПОЛ, а, ч., вульг. Те саме, що голова́ 1.

— Так його! — під’юдив Фіалек.— По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п’ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Смолич, Мир.., 1958, 66);

— А розбіжаться! Він няньчитись не любить. Що не так — лапою по кумполу (Збан., Малин, дзвін, 1958, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумпол — ку́мпол іменник чоловічого роду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. кумпол — див. вершина Словник синонімів Вусика
  3. кумпол — -а, ч., вульг. Те саме, що голова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумпол — КУ́МПОЛ, а, ч. 1. вульг., зневажл. Те саме, що голова́ 1. – Так його! – під'юдив Фіалек. – По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п'ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Ю. Смолич); – А розбіжаться! Він няньчитись не любить. Словник української мови у 20 томах
  5. кумпол — (-а) ч. 1. крим., жрм. Голова. Словник жарґонної лексики української мови
  6. кумпол — ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Словник синонімів української мови