кумпол

ГОЛОВА́ (частина тіла), ЛОБ розм., КАЗА́Н ірон., жарт., МАКІ́ТРА ірон., МАКОТИ́РЯ ірон., ДОВБЕ́ШКА зневажл., КУ́МПОЛ зневажл., ГЛАВА́ уроч., заст., ГИ́РЯ діал., зневажл. (Катерина:) Подумаєш, вдарив старого Галушку по голові.. Об його казан шаблі ламались, а не то що дрючок (О. Корнійчук); Брати на панщину ходли, Поки лоби їм поголили! (Т. Шевченко); — Для чого у тебе макітра на плечах? (І. Волошин); Полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); — Хіба вам що втовчеш у дурну довбешку!.. (Б. Грінченко); — От бачиш, який ти став гарячий, — примирливо заговорив майстер. — Ще, чого доброго, по кумполу цюкнеш (М. Ю. Тарновський); Тут важко старенький зітхнувши, На груди главу опустив (І. Манжура); Помацай гирю лиш:.. На тім'ї здоровецький пліш! (П. Гулак-Артемовський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумпол — ку́мпол іменник чоловічого роду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. кумпол — див. вершина Словник синонімів Вусика
  3. кумпол — -а, ч., вульг. Те саме, що голова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кумпол — КУ́МПОЛ, а, ч. 1. вульг., зневажл. Те саме, що голова́ 1. – Так його! – під'юдив Фіалек. – По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п'ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Ю. Смолич); – А розбіжаться! Він няньчитись не любить. Словник української мови у 20 томах
  5. кумпол — (-а) ч. 1. крим., жрм. Голова. Словник жарґонної лексики української мови
  6. кумпол — КУ́МПОЛ, а, ч., вульг. Те саме, що голова́ 1. — Так його! — під’юдив Фіалек.— По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п’ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Смолич, Мир.., 1958, 66); — А розбіжаться! Він няньчитись не любить. Словник української мови в 11 томах