1. Словник української мови в 11 томах

кунган

КУНГА́Н, а, ч. У тюркських народів та кавказьких горців — високий глек з носиком.

Наповнивши вузькошиї глеки-кунгани дзвінкою холодною цівкою, спритно ставили [жінки] глеки на плечі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кунган — кунга́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кунган — див. кумган. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кунган — КУНГА́Н, а, ч. У тюркських народів та кавказьких горців – високий глек з носиком. Наповнивши вузькошиї глеки-кунгани дзвінкою холодною цівкою, спритно ставили [жінки] глеки на плечі (З. Тулуб); Він ставить кунган з зеленим чаєм на вогонь (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах