куницевий
КУНИ́ЦЕВИЙ, а, е.
1. Прикм. до куни́ця 1;
// Зробл., пошитий із куниці.
Куницевий комір.
2. у знач. ім. куни́цеві, вих, мн., зоол. Назва родини хижих ссавців, до якої належать куниця, видра, борсук та ін.
Останнім часом на звірофермах Полтавщини почали розводити невеликого напівводного хутрового звірка — норку, з родини куницевих (Наука.., 5, 1958, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куницевий — куни́цевий прикметник Орфографічний словник української мови
- куницевий — -а, -е. 1》 Прикм. до куниця 1). || Зробл., пошитий із куниці. Куницевий комір. 2》 у знач. ім. куницеві, -вих, мн., зоол. Назва родини хижих ссавців, до якої належать куниця, видра, борсук та ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- куницевий — КУНИ́ЦЕВИЙ, а, е. 1. Прикм. до куни́ця 1. Куницева шкурка дешевша за соболину (із журн.); // Зробл., пошитий із хутра куниці. По сухій, безлюдній толоці.. Словник української мови у 20 томах