куницевий

КУНИ́ЦЕВИЙ, а, е.

1. Прикм. до куни́ця 1.

Куницева шкурка дешевша за соболину (із журн.);

// Зробл., пошитий із хутра куниці.

По сухій, безлюдній толоці.. ходили стежкою два касієри [касири] в шабасових бекешах і куницевих штрамеле [головних уборах] на головах (І. Франко).

2. у знач. ім. куни́цеві, вих, мн., зоол. Родина ссавців ряду хижих, до якої належать куниця, видра, борсук, тхір та ін.

Куницеві вміють добре пристосовуватися до різних умов, тому вони представлені в усіх частинах світу (з наук.-попул. літ.);

Інші ж нащадки колючих – куницеві акули, що мають дробильний ротовий апарат, з одного боку, і фільтратори, з іншого (з наук.-попул. літ.);

Представники родини куницевих легко проникають у нори гризунів і знищують їх безпосередньо в сховищах (з навч. літ.);

На звірофермах Полтавщини почали розводити невеликого хутрового звірка – норку, з родини куницевих (з газ.).