1. Словник української мови в 11 томах

курликати

КУРЛИ́КАТИ, курли́каю, курли́каєш і курли́чу, курли́чеш, недок. Видавати звук «курли» (про журавля).

Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курлйчу ть Журавлів ключі (Щог., Поезії, 1958, 173);

І тільки б слухати тонкий синиці свист, І журавлиний ключ, що тепло так курличе (Рильський, Поеми, 1957, 224);

// Видавати, утворювати звуки, що нагадують крик журавля.

Курличуть колеса. Ось шина ударила в корінь, забряжчали орчики (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 516).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. курликати — курли́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. курликати — курликаю, курликаєш і курличу, курличеш, недок. Видавати звук "курли" (про журавля). || Видавати, утворювати звуки, що нагадують крик журавля. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. курликати — КУРЛИ́КАТИ, курли́каю, курликаєш і курли́чу, курличеш недок. 1. Видавати звук “курли” (перев. про журавля). Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. курликати — КУРЛИ́КАТИ (про журавлів — кричати), КУРЛЮ́КАТИ, КРЮ́КАТИ (КРУ́КАТИ рідше). — Док.: курли́кнути, курлю́кнути, крю́кнути (кру́кнути). Десь угорі курликали журавлі (А. Головко); Летіли під весняними хмарами дикі гуси, курлюкали журавлі (О. Словник синонімів української мови
  5. курликати — Курли́кати, -ли́чу, -чеш, -чуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)