курсив
КУРСИ́В, у, ч.
1. Друкарський похилий шрифт з начертанням літер, подібним до рукописного.
Дотримуючись послідовно буквалізму, слово вечорниці в українському тексті теж виділили курсивом (Пит. перекл., 1957, 23).
Курси́в мій (наш) — вказівка того (тих), хто цитує, що надруковані курсивом у цитаті слова виділені не в оригіналі.
2. Те саме, що скоро́пис.
Був ще й третій тип письма — «скоропис», або курсив, що з відповідними змінами дійшов до наших днів (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курсив — курси́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- курсив — -у, ч. 1》 Друкарський похилий шрифт із начертанням літер, подібним до рукописного. 2》 Те саме, що скоропис. Великий тлумачний словник сучасної мови
- курсив — Письмівка, див. скоропис Словник чужослів Павло Штепа
- курсив — КУРСИ́В, у, ч. 1. Друкарський похилий шрифт із літерами, подібними до рукописних. Підкресливши для курсиву коротку присвяту “Пам'яті Сергія Загірного”, він, забравши рукопис в портфель, пішов його здати (В. Словник української мови у 20 томах
- курсив — курси́в [від лат. cursiva (littera) – скоропис] 1. Скорописний почерк у єгипетській, грецькій, латинській та інших системах письма. 2. Друкарський похилий шрифт для наборного виділяння в тексті; деякі літери К. мають накреслення, подібне до рукописного. Словник іншомовних слів Мельничука
- курсив — Поточна назва похилого друкарського шрифту. Універсальний словник-енциклопедія
- курсив — Курси́в, -ву; -си́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)